Наш час: продовження традицій



Національна спілка краєзнавців України (НСКУ) – добровільна творча організація, повноправна спадкоємиця традицій, впроваджених свого часу Українським комітетом краєзнавства. Створена як Всеукраїнська спілка краєзнавців на I Всеукраїнському краєзнавчому з’їзді (27 березня 1990 р., Київ), який мав статус установчого, з 2008 р. отримала статус національної (постанова Кабінету міністрів України від 16 жовтня 2008 р.).
Емблема НСКУ

Серед пріоритетних завдань Спілки – активне сприяння й допомога Президентові, уряду України, органам державної влади всіх рівнів, науковим установам, закладам культури та освіти, громадським організаціям у питаннях відродження й захисту історичної, духовної та культурної спадщини українського народу, формуванні патріотичних настроїв у суспільстві.


П. Т. Тронько
Понад 20 років головою НСКУ був Петро Тимофійович Тронько (1915–2011) – Герой України, академік НАН України. З 2012 р. НСКУ очолює  заступник директора Інституту історії України НАН України Олександр Петрович Реєнт, доктор історичних наук, професор, член-кореспондент НАН України, який упродовж багатьох років був першим заступником голови НСКУ.

Спілка щороку визначає лауреатів таких краєзнавчих премій:

імені Дмитра Яворницького (з 1991 р.);
імені академіка Петра Тронька (з 2013 р.);
імені Героя України Михайла Сікорського (з 2013 р.).

О. П. Реєнт
«Надання нашій Спілці творчого статусу та вивищення її до рангу національної безперечно свідчить про вагому роль українського краєзнавчого руху в утвердженні нашої Незалежної Держави, донесенні до широких верств населення її правдивої історії. Але вважаю таку високу оцінку діяльності літописців і дослідників рідного краю лише щедрим авансом, який ми повинні виправдати подальшим розгортанням плодотворної роботи на благо рідного народу»
(Петро Тронько. З доповіді на IV з’їзді НСКУ)


«Краєзнавство» – щоквартальний науковий часопис, орган Національної спілки краєзнавців України. Заснований 1927 р. як друкований орган Українського комітету краєзнавства (УКК) і виходив у Харкові до 1930 р. Відроджений Всеукраїнською спілкою краєзнавців у 1993 р. як науково-популярне видання. Від 2000 р. співзасновником журналу є Інститут історії України Національної академії наук України. «Краєзнавство» із науково-популярного перетворилося на наукове видання. З 2009 р. журнал отримав фахову реєстрацію у ВАК України і надходить у 140 найбільших фондосховищ країни (університети, бібліотеки, архіви, музеї), крім того, його pdf-версія доступна для завантаження на сайтах НСКУ, Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського та Інституту історії України НАН України. У лютому 2013 р. НСКУ надала дозвіл на публікацію електронної версії журналу «Краєзнавство» на умовах CC BY-SA.


Головні редактори:

Тронько Петро Тимофійович (1993–2011 рр.);
Реєнт Олександр Петрович (з 2012 р.)

У журналі публікуються статті, присвячені історії краєзнавчого руху в Україні, галузям краєзнавства, збереженню, використанню, популяризації пам’яток історії та культури, теорії та практиці українського музейництва, пам’яткознавства та туристичної справи, питанням історичної регіоналістики, мікроісторії та історії повсякденності, видатним постатям, висвітлюються сучасні заходи з популяризації краєзнавства.




Національна історична
бібліотека України
Національна історична бібліотека України (НІБУ) – бібліотека загальнонаціонального значення, що є всеукраїнським депозитарієм історичної літератури та методичним центром з історико-краєзнавчої бібліотечної діяльності і наукової бібліографії з історії України. До 2009 р. мала назву «Державна історична бібліотека України».

Науковий аналіз та прогнозування розвитку історико-краєзнавчої бібліотечної діяльності – один із головних напрямів роботи бібліотеки. На основі моніторингу краєзнавчої діяльності бібліотек у НІБУ видано методичний посібник «Краєзнавча діяльність бібліотек» (2002), ведуться електронні бази даних «Теорія, методика і практика бібліотечного краєзнавства», «Краєзнавчі бібліографічні ресурси бібліотек України», «Міста і села України» та ін.

На регіональних та обласних рівнях методичними центрами краєзнавчої діяльності бібліотек є Одеська національна бібліотека ім. О. М. Горького, Харківська державна наукова бібліотека ім. В. Г. Короленка та обласні універсальні наукові бібліотеки.

  • Краєзнавчі бібліографічні посібники бібліотек України. 2001–2005 : бібліогр. покажч. / Держ. іст. б-ка України ; [підгот. О. В. Михайлова]. – Київ : ДІБУ, 2007. – 103 с. – Електрон. аналог : режим доступу : http://www.nibu.kiev.ua/files/el_res/kraznvbibl2001_2005.pdf.
  • Краєзнавчі бібліографічні посібники бібліотек України. 2006–2010 : бібліогр. покажч. / Нац. іст. б-ка України ; [упоряд. О. В. Михайлова]. – Київ : Вініченко, 2012. – 123 с. – Імен покажч. : с. 103–115. – Геогр. покажч. : с.116–118. – Покажч. установ : с.119–123. – Електрон. аналог : режим доступу : http://www.nibu.kiev.ua/files/el_res/krznv_bibl_pos2006_2010.pdf.
  • Теорія, методика і практика бібліотечного краєзнавства : бібліогр. покажч. (1997–2006) / Держ. іст. б-ка України ; підгот.: В. П. Кисельова, Т. С. Кудласевич, С. І. Смілянець. – Київ : ДІБУ, 2007. – 125 с. – Бібліогр.: с. 118–123. – Електрон. аналог : режим доступу : http://www.nibu.kiev.ua/files/el_res/teor_metod_biblkraznv1997_2006.pdf.
  • Бібліотечне краєзнавство у культурному просторі України : Всеукр. наук.-практ. конф. 22 листоп. 2011 р. / Краєзнавчі читання пам'яті П. Тронька (1 ; 2011 ; Київ) , Нац. іст. б-ка України. – Електрон. текстові дані. – Київ : Нац. іст. б-ка України, 2011. – Режим доступу : http://www.nibu.kiev.ua/files/el_res/I_krznav4ytkonf2011/index.html.
  • Бібліотечне краєзнавство у культурному просторі України : зб. матеріалів Всеукр. наук.-практ. конф., м. Київ, 20 листоп. 2013 р. / Нац. іст. б-ка України, Нац. спілка краєзнавців України, Київ. нац. ун-т культури і мистецтв ; за заг. ред. О. П. Реєнта ; редкол.: А. В. Скорохватова, В. П. Кисельова, Р. В. Маньковська та ін. – Київ, 2014. – 222 с. – (ІІ краєзнавчі читання пам’яті Петра Тронька). – Електрон. аналог : режим доступу : http://www.nibu.kiev.ua/files/el_res/2krznav4y4ytannya_zb/index.html.


Якщо українське краєзнавство 1920–1930-х рр. розвивалося здебільшого у виробничому напрямі та було пов’язане з вивченням продуктивних сил регіонів, то сучасному краєзнавчому руху притаманне розмаїття форм і напрямків дослідження рідного краю.